ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

​

  Актуальність теми. У сучасному світі туризм – це багатогранне явище, тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю й вичерпно характеризувати його як об’єкт власних досліджень, жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв’язати весь комплекс його проблем.

    Існує багато поглядів на туризм як галузь господарства, міжгалузевий комплекс або ринок, де туристське підприємство з продукції різних галузей формує туристський продукт.

   Аналіз стану вітчизняного туристичного ринку свідчить про те, що розвиток туризму в Україні перебуває лише на початковій стадії. Збільшення потоків внутрішнього та в’їзного туризму нині уповільнюється через низку негативних факторів, до яких належать: недостатній розвиток туристичної інфраструктури; нерозробленість нормативно-правової бази; економічна й політична нестабільність у країні; обмеженість асортименту запропонованих послуг; відсутність комплексного бачення країни як перспективної туристичної дестинації; недосконалість реклами українських туристичних центрів за кордоном та ін.

    Зазначені проблеми неможливо вирішити без підтримки держави. Тому на даному етапі до першочергових завдань органів державного управління у туристичній галузі можна віднести створення ефективних умов для роботи туристичних підприємств, установ та організацій, що, у свою чергу, потребує: розробки й упровадження прогресивних методів і стандартів туристичного обслуговування; розвитку малого та середнього підприємництва у галузі туризму; підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини; зміцнення матеріально-технічної бази туризму; розвиток туристичної інфраструктури; вдосконалення інформаційного та рекламного забезпечення туризму; провадження ефективної інноваційної діяльності; поліпшення кадрового забезпечення у галузі туризму; розширення міжнародної співпраці в туристичній галузі; підвищення іміджу держави на міжнародному рівні.

   Усе це має сприяти створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби вітчизняних та іноземних туристів і забезпечити на цій основі комплексний розвиток регіонів України за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини.

Проблеми розвитку туризму вже впродовж кількох десятиліть перебувають у центрі уваги науковців. Найбільший інтерес у цьому зв’язку становлять праці Л. Г. Агафонової, В. І. Азара, В. Д. Безносюка, М. Б. Біржакова, І. В. Валентюк, М. І. Волошина, П. І. Гамана, В. К. Євдокименка, І. В. Зоріна, В. А. Квартальнова, В. Ф. Кифяка, М. Х. Корецького, О. Д. Короля, М. П. Крачила, Р. Р. Ларіна, О. О. Любіцевої, Г. А. Папіряна, Т. Г. Сокол, В. К. Федорченка та ін.

   Аналіз наукових джерел з проблематики державного управління окремими сферами суспільного життя в Україні, державного регулювання економіко-господарської діяльності, в тому числі й галузі туризму, свідчить, що українським ученим тут належить вагомий теоретичний доробок. Цим питанням присвячено наукові праці Ю. В. Алєксєєвої, В. Д. Бакуменка, В. Г. Бодрова, В. М. Вакуленка, І. В. Валентюк, Л. І. Давиденко, А. О. Дєгтяря, С. М. Домбровської, В. М. Князєва, Ю. О. Куца, М. А. Латиніна, О. Ю. Лебединської, В. І. Лугового, В. М. Мороза, О. Ю. Оболенського, Є. В. Ромата, Г. П. Ситника, А. О. Чечель, О. С. Шаптала та ін.

   Водночас деякі політико-управлінські аспекти теорії та практики державного регулювання в галузі туризму потребують подальшого осмислення в науковій літературі. Йдеться про особливості просування національного туристичного продукту на світовий ринок, способи залучення іноземних інвестицій у туристичну галузь, можливість підтримки органами місцевого самоврядування розвитку туризму в регіонах України тощо.

  Туристична галузь, ураховуючи її значний вплив на економічний та соціальний розвиток країни, розгалуженість господарських зв’язків, потребує регулювання та підтримки з боку держави. Перехід до ринкових відносин, жорстка конкуренція в туристичній галузі вимагають вирішення нових завдань, пов’язаних з потребою в адекватному реагуванні держави на значні зміни як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування організацій індустрії туризму. Необхідність вирішення цих завдань, що в комплексі становлять важливу народногосподарську проблему, багато в чому зумовлено відсутністю сучасного організаційно-методичного забезпечення.

   З огляду на це можна стверджувати про актуальність проблематики дисертаційної роботи, яка є спробою системного дослідження туристичної галузі та комплексної розробки організаційних і методологічних основ сучасної багаторівневої системи державного регулювання в галузі туризму. Успішна побудова такої системи сприятиме реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку нашої держави, що відповідає курсу України на європейську інтеграцію.

  Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в лабораторії управління у сфері цивільного захисту Національного університету цивільного захисту України відповідно до тематики науково-дослідних робіт “Розробка наукових основ державного управління у сфері безпеки ринку соціально-економічних послуг України з точки зору цивільного захисту” (державний реєстраційний номер U 81.92.1). Роль здобувача полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів та напрямів удосконалення механізму формування та реалізації державної туристичної політики України.

  Мета і завдання дослідження полягають у визначенні механізмів держаного регулювання ринку туристичних послуг України на прикладі Причорноморського та Карпатського регіонів та розробці теоретичних рекомендацій щодо їх впровадження. Відповідно до поставленої мети дослідження було окреслено такі завдання:

   – проаналізувати політику держави у сфері інвестування в туристичну діяльність в Україні;

 – виявити недоліки існуючої нормативно-правової бази, оцінити ступінь її відповідності сучасному рівню розвитку туризму в Україні;

 – дослідити механізми реалізації державної політики в галузі туризму в зарубіжних країнах;

  – розглянути державні механізми розвитку міжнародного туризму як частини зовнішньоекономічної політики України;

  – проаналізувати стан та проблеми формування ринку туристичних послуг Карпатського та Причорноморського регіонів;

 – дослідити механізми економічної ефективності туристичного ринку регіонів України;

 – сформувати механізми квазіадаптивного прогнозування туристичних потоків Карпатського та Причорноморського регіонів України;

 – виявити можливості забезпечення конкурентоспроможності туристичних послуг в Україні.

 Об’єктом дослідження є державне регулювання туристичної галузі України.

 Предмет дослідження – механізми держаного регулювання ринку туристичних послуг України на прикладі Причорноморського та Карпатського регіонів.

  Методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження використано сучасну наукову методологію, засновану на принципах сходження від абстрактного до конкретного, єдності початку дослідження й початку розвитку об’єкта, збігу логічного та історичного, збіжності законів розвитку об’єкта і законів його пізнання тощо. В основу методології дослідження було покладено системний підхід, методологічна специфіка якого визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта та механізмів, що її забезпечують, виділення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта і зведення їх в єдину теоретичну систему. Крім того, у ході дослідження було використано низку таких наукових методів:

 – соціологічний, що застосовувався для більш точного виміру й оцінювання процесів формування та взаємного впливу систем загального туристичного ринку на розвиток туризму окремих регіонів України;

 – гіпотетико-дедуктивний, який став необхідною умовою формування методології дисертаційного дослідження і дав змогу сформувати гіпотезу дослідження, побудувати евристичні моделі  механізмів державного регулювання розвитку регіональних туристичних ринків. Дедуктивний доказ висунутої гіпотези дослідження не тільки підтвердив правильність формування його методології, справедливість висновків, а й надав можливість висунути й верифікувати практичні рекомендації з удосконалення досліджуваного об’єкта;

 – структурно-функціонального аналізу, сутність якого полягає у виділенні елементів системи розвитку та подальшого вдосконалення туристичного ринку;

 – діалектичного підходу і системності, на основі яких у загальному механізмі управління туризмом в Україні обґрунтовано та розкрито сутнісні особливості, що впливають на процес модернізації механізмів державного регулювання процесу вдосконалення туристичного ринку України;

 – порівняльні методи, що надали можливість аналізу інструментів і механізмів управління розвитком туристичного ринку України;

 – статистичний, за допомогою якого виявлено реальні й точні факти стану досліджуваного об’єкта;

 – прогностичний, з використанням якого визначено більш віддалені перспективи його розвитку;

 – теоретико-концептуальний, що визначив напрям дослідження, втілений в аналізі функцій, структури та параметрів об’єкта, та дав змогу позначити, осмислити, описати та порівняти роль механізмів державного регулювання в процесі формування й функціонування системи туристичного ринку, уточнити його функції в діяльності кожної з підсистем, оцінити результати управлінського впливу, виявити перспективи й механізми його уніфікації.

  Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного регулювання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад та розробці практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів держаного регулювання формування ринку туристичних послуг України на прикладі Причорноморського та Карпатського регіонів. Основний зміст одержаних результатів, які мають наукову новизну і виносяться на захист, конкретизується в такому:

вперше:

 – обґрунтовано концептуальні засади вдосконалення організаційно-економічних механізмів управління туризмом через аналіз економічної ефективності та квазіадаптивного прогнозування туристичних потоків регіонів, що забезпечує конкурентоспроможність туристичних послуг в Україні, а також уведено в науковий обіг новітні фактичні й статистичні матеріали за темою дисертації;

 удосконалено:

 – змістовні характеристики понять “туризм”, “державне регулювання в галузі туризму”, “туристичний продукт”, “індустрія туризму”, визначення яких необхідне для осмислення сутності економіко-господарських відносин у туризмі, зокрема питань юридичної практики вітчизняних суб’єктів туристичної діяльності;

 – форми участі місцевих органів влади у спільному фінансуванні інвестиційних проектів у галузі туризму, зокрема через удосконалення обслуговування туристичних об’єктів, формування ефекту “корпоративної єдності” та особисту участь як засновника і співзасновника туристичного підприємства;

 – принципи і поняття “європейської” моделі участі держави в регулюванні туристичної діяльності, варіанти реалізації якої розглянуто на прикладі Франції, Іспанії, Великобританії та Італії; науково доведено найбільшу прийнятність цієї моделі для України;

дістали подальшого розвитку:

 – принципи формування змісту туристичного кадрового забезпечення, необхідність застосування якого зумовлено процесами глобалізації, інтернаціоналізації світового господарства, інтеграції європейської спільноти, соціально-економічними та політичними змінами в Україні;

 – визначення та обґрунтування напрямів розвитку екотуризму в Україні, спрямованого на охорону природи та культурно-історичної спадщини, подолання характерного для України сезонного характеру туристичного продукту, сприяння працевлаштуванню безробітних у сільській місцевості.

 Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження доведено до рівня конкретних пропозицій і рекомендацій, які можуть використовуватись: у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого вивчення концептуальних засад розвитку туристичної галузі в Україні; в процесі державного регулювання в галузі туризму – в межах реалізації державних програм розвитку туризму; в законотворчому процесі – під час розробки концептуальних і правових засад державного управління в галузі туризму; в діяльності органів місцевого самоврядування – в процесі реалізації програм із соціально-економічного розвитку територій та в навчальному процесі (довідки про впровадження – додатки А, Б, В).

   Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання з обґрунтування та розробки комплексної системи організації управління та реалізації державної політики щодо розвитку галузі  туризму в Україні на прикладі Причорноморського та Карпатського регіонів. Усі сформульовані висновки, наукові положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях здобувача. Ідеї С. М. Домбровської, яка є співавтором наукових публікацій, у дисертаційній роботі не використовувалися.

  Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: V Всеукраїнська науково-практична конференція “Наука. Майбутнє: досягнення та перспективи” (м. Енергодар, 2014 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Забезпечення підготовки конкурентоспроможних фахівців цивільного захисту” (м. Харків, 2015 р.), міжнародна науково-практична Інтернет-конференція “Економіка і управління: виклики та перспективи” та ІХ Міжнародна науково-практична конференція «Спецпроект: аналіз наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2014).

  Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в 12 наукових публікаціях, у тому числі 7 статей опубліковано в наукових фахових виданнях України з державного управління, 5 тез доповідей – у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 3,75 авт. арк.

   Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них 164 сторінки основного тексту. Робота містить 20 рисунків, 11 таблиць, список використаних джерел налічує 261 найменування (на 30 сторінках) та 5 додатків (на 10 сторінках).